Середня вартість прийому офтальмолога становить 600 грн. В цю ціну входить комплексна діагностика органу зору, уточнення анамнезу, огляд лікарем, постановка діагнозу і призначення лікування.
Офтальмолог лікує захворювання органу зору такі як рефракційні порушення, що впливають на гостроту зору, катаракту, глаукому, захворювання сітківки, а також інфекційні, неінфекційні види запалення та вікові патології очей . Крім цього, офтальмолог може проводити хірургічне лікування. У деяких випадках офтальмолог може перенаправляти пацієнтів до суміжних фахівців.
Що входить у прийом лікаря-офтальмолога:
Як відбувається прийом у лікаря-офтальмолога? Пацієнт проходить повний комплекс діагностики, якщо немає протипоказів, то пацієнту закрапують мідріатики (краплі для розширення зіниці), після чого безпосередній огляд у офтальмолога. Офтальмолог за допомогою щілинної лампи оглядає передній відрізок та сітківку пацієнта. В подальшому ставить діагноз та надає всі необхідні рекомендації.
Айлія вводять інтравітреально (ін’єкції в склоподібне тіло). Ін’єкції виконуються в стерильних умовах операційної кваліфікованим лікарем, який має досвід виконання даних маніпуляцій, відповідно до медичних стандартів та відповідних рекомендацій.
Першочергове завдання – зниження ризику подальшої втрати зору. Переважно після уколу в око препарату «Айлія», пацієнти відмічають покращення якості зору. Це може бути не підвищення гостроти зору, а зменшення спотворень, викривлень чи плям, що заважають бачити.
Інтравітреальні ін’єкції (ІВІ) – це унікальний та ефективний метод введення лікарських речовин всередину ока (у склоподібне тіло), який дозволяє доставити лікарську речовину безпосередньо до осередку ураження та створити його оптимальну концентрацію.
Як відбувається прийом у лікаря-офтальмолога? Пацієнт проходить повний комплекс діагностики, якщо немає протипоказів, то пацієнту закрапують мідріатики (краплі для розширення зіниці), після чого безпосередній огляд у офтальмолога. Офтальмолог за допомогою щілинної лампи оглядає передній відрізок та сітківку пацієнта. В подальшому ставить діагноз та надає всі необхідні рекомендації.
Для того, щоб лікар оглянув внутрішню частину ока (сітківку, зоровий нерв, макулу) та діагностував деякі захворювання, потрібно розширити зіниці. Мідріатики розширюють зіниці і перешкоджають їхньому звуженню, коли лікар фокусує промінь світла, щоб оглянути його внутрішню частину.
Складові комплексної діагностики:
визначення гостроти зору; визначення рефракції ока; вимірювання внутрішньоочного тиску; вимірювання параметрів ока (товщини рогівки, товщини кришталика, довжини очного яблука, глибини передньої камери);
Пацієнт фіксує голову на спеціальній підставці, лікар-офтальмолог переміщає мікроскоп приладу на рівень очей пацієнта та фокусує його на тій частині очного яблука, що підлягає огляду. Огляд переднього відрізка ока дозволяє виявити новоутворені судини, катаракти, патології рогівки, кон’юнктиви, райдужки та повік. Огляд заднього відрізка допомагає виявити глаукому, атрофію зорового нерва, відшарування сітківки, зміни при цукровому діабеті, артеріальній гіпертензії, вогнищеві зміни сітківки.
Вартість повної діагностики зору та консультації у кваліфікованого лікаря-офтальмолога – 600 грн.
Катаракта – захворювання кришталика ока, яке зустрічається в офтальмологічній хірургії частіше за інші захворювання і супроводжується помутнінням кришталика ока. Причиною появи захворювання найчастіше є порушення обміну речовин у кришталику ока з віком. Саме тому захворювання проявляється, переважно у віці після 45 років.
Часто зустрічається катаракта ока на тлі генетичних змін, меншою мірою внаслідок прийому специфічної медикаментозної терапії чи травми ока. Основними симптомами, що супроводжують катаракту є: зниження гостроти зору, помутніння зображення. Використовуючи специфічну діагностику, лікар точно визначає ступінь захворювання, підбирає розміри кришталика та спосіб оперативного втручання.
У кожного пацієнта захворювання може розвиватися по-різному від прояву перших симптомів до зрілої катаракти може пройти щонайменше 6 місяців, максимум кілька десятків років.
За видом захворювання, поділяють на вроджену та набуту катаракти. До вродженої відносяться випадки розвитку захворювання, обумовлені генетичними змінами. На жаль, у маленьких дітей її можна виявити тільки під час планових оглядів. Придбана катаракта розвивається внаслідок вікових змін, травм, специфічного тривалого медикаментозного лікування. За ступенем катаракту поділяють на зрілу та незрілу.
Оперативне втручання під час лікування катаракти ока проводиться виключно під місцевою краплинною анестезією. Немає необхідності навантажувати організм пацієнта додатковими сильнішими видами анестезії. Незалежно від цього, перед проведенням оперативного втручання кожен пацієнт Очі Клінік проходить огляд та консультацію анестезіолога. Під час втручання пацієнт залишається у свідомості, реагує на прохання та вказівки лікаря-хірурга та не відчуває дискомфорту під час 5-15-ти хвилинної мікрохірургічної операції ока, яка включає, в тому числі, імплантацію кришталика.
Катаракта лікується винятково хірургічним шляхом. Під час 5-15 хвилинної операції під місцевою крапельною анестезією проводиться заміна каламутного кришталика ока на інтраокулярну лінзу, що дозволяє відновити зір на 80 – 100%. Відновлювальний період після операції проходить швидко і вже другого дня пацієнти можуть повністю оцінити результат лікування. Чим раніше звертається пацієнт за допомогою до хірурга-офтальмолога, тим простіше проходить мікрохірургічна операція, без використання додаткових засобів для оперативного втручання, застосовуючи хірургії ока, що щадять техніки хірургії. Катаракта – це прогресуюче захворювання. За допомогою медикаментозної терапії можна лише трохи уповільнити розвиток захворювання. Таке лікування дозволяє покращити харчування та обмін речовин кришталика ока.
У рік лікар може виявити косоокість, часткову атрофію зорового нерва та ністагм. Визначити і вроджену короткозорість, далекозорість, астигматизм і припустити майбутній розвиток амбліопії (коли одне, так зване «ледаче» око поступово вимикається з зорового процесу).
Перед візитом до офтальмолога краще уникати зайвих зорових навантажень. Перевірку зору не варто проходити ввечері: втомлені очі, втомлена дитина – це може позначитися на результатах дослідження. Попередьте дитину, що їй можуть бути потрібні окуляри, розкажіть, що вони допоможуть їй краще бачити.
За першої мети офтальмолог визначає виключно очні захворювання. Виявити зміни судинної оболонки ока або нервової тканини (сітківки та зорового нерва), що відображають загальні зміни в організмі.
За відсутності видимих патологій офтальмолога потрібно відвідати у віці 1 та 6 місяців, а також в 1 рік. Якщо лікар виявить будь-які приводи для занепокоєння, він надасть рекомендації, призначить необхідні обстеження, лікування та індивідуальний графік відвідувань
Зір у післяопераційному періоді відновлюється поступово протягом 4-6 місяців, що залежить від віку пацієнта, площі висічення та наявності супутніх захворювань.
Епіретинальні мембрани не піддаються консервативному лікуванню, тому при підтвердженні діагнозу призначається операція вітректомія у поєднанні з видалення епіретинальної мембрани. У ході втручання, склоподібне тіло видаляється, після чого офтальмохірург видаляє саму плівку та вводить в порожнину скловидного тіла газо-повітряну суміш.
Поліпшення зору після операції відбувається поступово (2-3 місяці) тв залежить від виду тампонади: газо-повітряна суміш чи силікон. В окремих випадках процес відновлення триває близько півроку.
Ця патологія має лише один метод лікування – оперативне втручання (вітректомія) з метою видалення епіретинальної мембрани. Після операції якість зору відновлюється не відразу, а поступово протягом декількох місяців.
Найбільш ранні офтальмологічні ускладнення цукрового діабету, що часто зустрічаються, – це помутніння кришталика, ретинальні і внутрішньоочні крововиливи. Вони характеризуються або повною, або частковою втратою зору, а також видимими помутніннями в скловидному тілі.
Насамперед, при діабеті уражається сітківка ока, її мікроциркуляторне судинне русло. Пошкоджуються дрібні кровоносні судини, які стають крихкими та проникними, виникає набряк сітківки, ішемія, можуть розвиватись патологічні новоутворені судини та фіброзні плівки.
Ці очні ускладнення діабету називаються діабетичною ретинопатією і завжди призводять до значного зниження зору, а в ряді випадків і повної сліпоти.
Консервативне лікування набряку макули полягає у застосуванні протизапальних препаратів у краплях, уколах та таблетках. Призначають кортикостероїди та нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Найбільш дієвим методом лікування набряку макули є проведення інтравітреальних ін’єкцій за індивідуальним графіком.
Вітамінами потрібними здоров’ю сітківки, офтальмологи називають комплекси: Лютеїн, Лютеїн Плюс (з зеаксантином), Окювайт Лютеїн.
Відшарування сітківки неможливо вилікувати жодними краплями, таблетками чи уколами! Єдиний спосіб лікування відшарування сітківки ока – термінове проведення операції. Чим раніше проведена операція – тим більше шансів повернути зір та зберегти око!
Причини розриву сітківки ока:
Міопія (короткозорість), особливо високого ступеня, травми ока, операції на очах (розрив сітківки ока після операції), інші захворювання (інфекційні, ендокринні, серцево-судинні та ін.)
Катаракта лікується винятково хірургічним шляхом. Під час 5-15 хвилинної операції під місцевою крапельною анестезією проводиться заміна каламутного кришталика ока на інтраокулярну лінзу, що дозволяє відновити зір на 80 – 100%. Відновлювальний період після операції проходить швидко і вже другого дня пацієнти можуть повністю оцінити результат лікування. Чим раніше звертається пацієнт за допомогою до хірурга-офтальмолога, тим простіше проходить мікрохірургічна операція, без використання додаткових засобів для оперативного втручання, застосовуючи хірургії ока, що щадять техніки хірургії. Катаракта – це прогресуюче захворювання. За допомогою медикаментозної терапії можна лише трохи уповільнити розвиток захворювання. Таке лікування дозволяє покращити харчування та обмін речовин кришталика ока.
Блефаропластика – операція зі зміни форми повік, розрізу очей. Даний вид оперативного втручання передбачає висічення надлишків шкірного покриву та жирових утворень.
Показання для блефаропластики: наявність надлишків шкіри верхніх та/або нижніх повік, наявність «мішків» під очима. Протипоказання для блефаропластики: важка патологія серцевої системи, дихальної системи, системи зсідання крові, онкологічні захворювання, гострі запальні захворювання, захворювання шкіри обличчя.
У перші дні після блефаропластики дуже важливо:
уникати потрапляння води в очі (не менше 72 годин); не використовувати контактні лінзи до зняття набряків та загоєння швів; не використовувати декоративну косметику, а також мазі та креми, які не призначав лікар; не напружувати очі (менше дивитись телевізор, читати тощо)
Завжди пам’ятайте та дотримуйтесь техніки безпеки під час роботи в особливо небезпечних умовах, використовуйте захисну маску або окуляри. Захищайте очі від агресивного світлового впливу, зокрема сонячного світла. Помнете підібрати засоби оптичного захисту ви можете зі своїм лікарем-офтальмологом.
Травма ока найчастіше супроводжується порушенням анатомічної цілісності ока. Спосіб лікування залежить від інтенсивності травми. Ерозії на поверхні ока, які можуть виявлятися у вигляді подряпин, достатньо лікувати медикаментозно. Оцінити інтенсивність пошкодження та підібрати правильне лікування при травмі ока може лише лікар-офтальмолог. Травми ока, які супроводжуються пошкодженням глибоких тканин, можливо лікувати виключно хірургічним шляхом.
Як і інші травматичні ураження ока, травму рогівки можна лікувати як медикаментозним шляхом, так і хірургічним залежно від пошкодження. У медичному центрі Очі Клінік успішно проводяться мікрохірургічні операції щодо відновлення цілісності рогівки ока при травматичних впливах будь-якої складності.
Залежно від інтенсивності травми ока рогівка може відновлюватися в максимально короткі терміни – за одну добу, а також може пройти більш тривалий період – терміном до 1 місяця. У дітей незначні травми у вигляді подряпин гояться протягом декількох годин.
Основними причинами, що провокують синдром сухого ока, зазначають такі: тривала робота за екраном комп’ютера; перебування у приміщеннях з постійним кондиціюванням, під впливом кондиціонера в автомобілі; внаслідок тривалого або неправильного використання контактних лінз; інфекційні чи вірусні захворювання ока, кір чи кишкові інфекції також можуть викликати синдром сухого ока; уроджені патології віку або запальні процеси, травми; тривалий прийом гормональних препаратів; аутоімунні ревматоїдні порушення.
Перше, що має зробити пацієнт, у разі підозри у себе синдрому сухого ока – звернутися до лікаря – офтальмолога та не займатися самолікуванням та самодіагностикою. Дуже часто синдром сухого ока плутають із такими захворюваннями ока, як алергічна реакція, кон’юнктивіт, демодекоз повік, призначаючи самостійно неправильне медикаментозне лікування та посилюючи основне захворювання. Враховуючи інтенсивність прояву захворювання, протікання, наявність або відсутність контактних лінз лікар підбирає необхідне лікування. При виборі медикаментів у вигляді очних крапель або таблетованого лікування лікар також враховує анамнез життя пацієнта та наявність протипоказання до використання препаратів.
Лікування синдрому сухого ока спрямоване на відновлення всіх трьох куль слізної плівки ока. Для того щоб процес одужання проходив швидше, необхідно виключити провокуючі захворювання зовнішні фактори. Необхідно дотримуватися режиму роботи та відпочинку при роботі на близькій відстані, виконувати гімнастику для очей. Лікарі офтальмологи відпочивати кожні 40 хвилин під час роботи за екраном монітора, тривалого читання або іншого заняття, що потребує максимальної концентрації зору.
Основними симптомами, які виявляються у пацієнтів при синдромі сухого ока є відчуття піску в очах, почервоніння очних яблук, сухість ока, почервоніння очей, швидка стомлюваність ока, підвищений сльозоттік, світлобоязнь. Слід пам’ятати: ці симптоми можуть виявлятися при інших не менш серйозних захворюваннях ока. Тому при виявленні подібних симптомів обов’язково потрібно звернутися до хорошого офтальмолога.
Діабетична ретинопатія – це наслідок основного захворювання – цукрового діабету. Саме з цього пацієнтам важливо дотримуватися всіх рекомендацій та приписів лікаря-ендокринолога. Необхідно проходити профілактичні огляди у лікаря-офтальмолога кожні 6 місяців, у деяких випадках частіше. Профілактика та постійний контроль у фахівця обов’язково дадуть позитивний ефект. Лікування діабетичної ретинопатії в залежності від вираженості процес може бути медикаментозним, лазерним, хірургічним. При лазерному лікуванні сітківки ока пошкоджені ділянки сітківки ока коагулюються лазером, що супроводжує зменшення діабетичного макулярного набряку та зменшення кількості патологічних новоутворених судин. до тракційного відшарування сітківки.
Діабетична ретинопатія – це захворювання сітківки ока, яке розвивається на тлі цукрового діабету. У 90% пацієнтів з діабетом розвивається діабетична ретинопатія ока. Залежно від стадії цукрового діабету та ступеня компенсації глюкози виникає ураження судин сітківки ока. Знижується зір, точковими крововиливами, можуть бути тотальні крововиливи в порожнину ока (гемофтальм) або поява плівки поверх сітківки ока (діабетична тракційна ретинопатія). попередити розвиток вираженої стадії діабетичної ретинопатії, набряк сітківки ока, відшарування сітківки пацієнтам з діабетом важливо кожні 3-6 місяців проходити профілактичні огляди у офтальмолога.
Діабетична ретинопатія не болить. Внаслідок захворювання пацієнти відзначають погіршення гостроти зору, розмитість контурів ока, поява темних плям перед очима. Внаслідок захворювання можуть виникати крововиливи ока, які можуть різко обмежувати можливість бачити.
Розрізняють непроліферативну, препроліферативну та проліферативну (з розростанням патологічних плівок) ретинопатію. Комп’ютерна томографія ока та огляд очного дна дозволяє лікарю класифікувати діабетичну ретинопатію та визначити тактику лікування.
Запобігти розриву сітківки неможливо. Часто процес розростання патологічних тканин є незворотнім і не має під собою явних причин. Визначити процес утворення міжтканинних сполук, що провокують розрив сітківки ока можна лише за допомогою ГКТ (оптичної когерентної томографії). Пацієнти з діагнозом діабет страждають на дане захворювання частіше. Саме тому профілактичні огляди необхідно проходити 2-3 рази на рік.
Основними симптомами макулярного розриву є: різка поява темної плями; викривлення контурів зображення; двоїння в очах; світлобоязнь.
За своєю структурою сітківка має 10 шарів нервових клітин, що вистилають внутрішню поверхню ока. У центральній зоні сітківки знаходиться макула з максимальною концентрацією фоторецепторів. Саме руйнування даної ділянки сітківки ока, що відповідає за центральний зір, називають макулярний розрив. В результаті пацієнти відзначають появу темної плями або викривлення зображення. Діагностувати макулярний розрив може тільки лікар при огляді очного дна та за допомогою додаткових методів дослідження, таких як оптична когерентна томографія. Розрив може виникати внаслідок травми ока, тракції склоподібного тіла (коли задня гіалоїдна мембрана підтягує центральну зону сітківки ока, внаслідок якого може статися розрив), при діабеті. Ускладнена короткозорість може стати причиною макулярного розриву.
Макулярний розрив сітківки лікується за допомогою хірургічного втручання – вітректомії. Таке лікування показано у 100% випадків захворювання. Внаслідок лікування відновлюється не тільки цілісність сітківки ока, а й сам зір. Операція відбувається у кілька етапів: видалення склоподібного тіла; відновлення пошкоджених тканин сітківки ока; наповнення очного яблука спеціальним газом з метою створення сприятливих умов загоєння. Зір відновлюється протягом 2-3 днів.
Вартість медикаментозного лікування залежить виключно від медикаментів, які підбере індивідуально під кожного пацієнта лікар з огляду на супутню патологію та анамнез пацієнта. Лазерне лікування глаукоми у медичному центрі Очі Клінік коштує від 3200 грн. Іноді процедуру потрібно повторювати через деякий час. Лікар приймає рішення лише на підставі попередньої діагностики та аналізу динаміки розвитку захворювання. Хірургічне лікування глаукоми в нашому медичному центрі коштує від 12000 грн і залежить від стану пацієнта, супутніх захворювань зорового органу та характеру захворювання.
Для діагностики глаукоми лікарі-офтальмологи застосовують ряд досліджень – тонометрія (вимірювання внутрішньоочного тиску), комп’ютерна периметрія, оптична когерентна томографія, гоніоскопія, біомікроскопія очного дна
Глаукома – хронічне прогресуюче захворювання, що супроводжується підвищенням внутрішньоочного тиску, в результаті якого виникають дистрофічні зміни зорового нерва (атрофія зорового нерва), що призводить до зниження гостроти зору та втрати периферичного зору. В основному це генетично схильне захворювання, частіше зустрічається у пацієнтів після 40 років, з ускладненим сімейним анамнезом, коли хтось із родичів хворів на глаукому.Таким пацієнтам рекомендується проходити профілактичні огляди раз на півроку.
Першим етапом лікування глаукоми може бути медикаментозне лікування – мета якого знизити внутрішньоочний тиск та уповільнити прогресування захворювання. Часто використовується лазерне лікування для покращення шляхів відтоку внутрішньоочної рідини. При недостатній ефективності зазначених методів до хірургічного лікування та встановлюють спеціальні клапани для нормалізації внутрішньоочного тиску. Незалежно від способу лікування, глаукома провокує незворотні процеси і розвиток захворювання можна лише зупинити, але не вилікувати повністю.
Найчастіше ячмінь самостійно проходить через кілька днів після прориву гнійного виділення. Загалом на це може піти тиждень. Прискорять процес антибактеріальні та протизапальні краплі/мазі, фізіотерапевтичні процедури. Також може знадобитися антибіотична терапія.
Гігієна рук, зміцнення імунітету, повноцінне збалансоване харчування та своєчасне лікування інфекційних, у тому числі хронічних захворювань – базові основи для профілактики ячменю. Також слідкуйте за чистотою в будинку і не забувайте про періодичний прийом полівітамінних препаратів.
Гнійне запалення на столітті провокують стрептококові та стафілококові інфекції сальних залоз або війної волосяної цибулини. Активній життєдіяльності їх збудників сприяє зниження імунітету, дефіцит вітамінів та мікроелементів в організмі, а також інші інфекційні захворювання носоглотки, ротової порожнини та органів ШКТ.
Провісниками появи запального процесу є легка припухлість, свербіж та почервоніння століття. Через кілька днів візуально проглядається невелике болісне ущільнення, що нагадує фурункул. Набряклість і почервоніння триматимуться ще кілька діб після зникнення гнійної «шапки».
Будь-яка терапія кон’юнктивіту починається зі зняття симптоматики та усунення причини. Якщо недуга спричинена інфекцією, лікар призначає препарати з антибіотиками. Для ліквідації вірусу ефективні очні краплі інтерферону та антисептичні мазі. При алергічному кон’юнктивіті допомагають протизапальні та антигістамінні засоби. Якщо недуга спричинена хімічними речовинами, необхідно терміново промити очі фізіологічним розчином, після чого офтальмолог призначить місцеві стероїди та антисептики.
Уберегтися від вірусного та бактеріального видів кон’юнктивіту допоможуть елементарні правила особистої гігієни. Якщо часто мити руки з милом, не торкатися обличчя, користуватися індивідуальним рушником і ретельно доглядати контактні лінзи, зараження не загрожує.
Хвороба може бути викликана вірусним чи бактеріальним інфікуванням чи алергією. Ознаки прояву завжди ідентичні. Спочатку людина відчуває печіння в око, різь. Потім виникає підвищена чутливість до світла і тимчасово знижується гострота зору. З ураженої слизової оболонки очей виділяється каламутна рідина, не виключені незначні вкраплення крові.
Кон’юнктивіт проявляється почервонінням очей, різьбою, світлобоязню, сльозотечею та набряком повік. Залежно від виду патологія може супроводжуватися рясними гнійними виділеннями органів зору. При хронічній течії клінічна картина в’яла. Хвороба може розвиватися на одному оці, а через 1-3 дні перенестись і на другий.
Почервоніння очного білка супроводжує розвиток кон’юнктивіту, склериту, блефариту, увеїту, глаукоми. Також симптом характерний при ячмені, травмі органів зору, алергії та синдромі «сухого ока». Для ефективного лікування дуже важливо виявити джерело, що провокує підвищення внутрішньоочного тиску.
Почервоніння очних яблук не завжди свідчить про захворювання. Проте її поява завжди спровоковано розширенням чи розривом капілярів білкової оболонки. Густа судинна сітка у її товщі живить весь орган. Коли судини розслаблюються, змінюється їхній опір, і таким чином перерозподіляється кров. Причиною цих змін може бути як нормальне перенапруга очей, так і серйозні патології.
Почервоніння білкової оболонки очей часто супроводжує печіння, свербіж, хворобливі відчуття, світлобоязнь і сльозотечу, набряклість і припухлість повік. Також не виключено головний біль, відчуття закладеності носа, погіршення зору. У разі виникнення будь-якого дискомфорту в зорових органах важливо своєчасно звернутися за допомогою до офтальмолога.
Способи зняття неприємного симптому залежить від причини, що викликала його поява. У деяких випадках можна обійтися обмеженням часу перед монітором комп’ютера або екраном гаджетів. При необхідності медикаментозної терапії лікар допоможе підібрати офтальмологічні розчини місцевої дії – антисептики, протизапальні, антигістамінні, зволожуючі, антибактеріальні, судинозвужувальні або міотики. У домашніх умовах короткочасний ефект дасть холодний компрес на закриті повіки.
Запалені краї повік, роздратування та почервоніння білкових оболонок очей – явні ознаки блефариту. Офтальмологічна патологія може вражати людей різного віку, але частіше трапляється у категорії 50+. Залежно від особливостей прояву симптомів розрізняють кілька видів недуги. Передній розвивається на зовнішній стороні століття в зоні вій. Задній – викликаний дисфункцією очних залоз. Змішаний – поєднує ознаки вищезгаданих типів.
При блефарит всі терапевтичні заходи спрямовані на зняття симптоматики та усунення збудника. У більшості випадків лікування обмежується налагодженням гігієни повік. Пацієнтам рекомендовано прикладати до кожного ураженого ока теплий компрес, після чого відразу ж акуратно промити повіки змоченим у мильному розчині ватним спонжем. У деяких випадках можуть знадобитися антибактеріальні препарати. Їх добирає офтальмолог.
Чинники, що викликають розвиток блефариту, багато в чому залежать від його локалізації та форми перебігу. Гострі процеси можуть спровокувати алергічні реакції, очні інфекційні та захворювання. Хронічні форми частіше викликають дріжджоподібні грибки, кишкові бактерії, короткозорість або далекозорість.
Насторожити повинні почервонілі запалені краї повік, набряклість та відчуття стороннього тіла в органах зору. Також пацієнти з блефаритом часто скаржаться на свербіж, печіння, сухість очей, сльозотечу, розмитість зображення та випадання вій. Недуга супроводжується утворенням специфічних виділень із очних слизових оболонок, що посилюється у ранкові періоди.
Щоб досягти відчутного результату, достатньо кількох місяців регулярних тренувань, залежно від ступеня та причин зниження гостроти зору. У перші дні рекомендовано обмежитися п’ятихвилинним комплексом вправ. А надалі збільшити його тривалість до 7-8 хвилин. Можна повторювати у 2-3 підходи. Ну а якщо стоїть мета закріпити отриманий результат, тренувати очі потрібно регулярно з перервами в 10-15 днів.
Без зарядки очі розслаблюються, і гострота зору знижується. Базові вправи включають:
Надмірні навантаження на очі загрожують погіршенням гостроти зору або повною її втратою. Щоб цього не сталося в міру необхідності, приділяйте 5 хвилин свого часу для зняття втоми:
Якщо повторювати цей комплекс щодня по 5-6 разів, то результат буде відчутним.
У сучасній офтальмології є найширший арсенал методів берегти зіницю ока у сенсі. У тому числі особливої популярності користуються масажні техніки повік, медикаментозне чи ін’єкційне лікування, оптична чи лазерна корекція, апаратна, і навіть генна терапія. Яка з методик підійде саме вам, визначить лікар із урахуванням результатів обстеження.
Йдеться про тиск, що створюється внутрішньоочною рідиною. Воно залежить від загального стану людини, її віку, здоров’я, доби. Вимірюється з метою оцінки потенціалу зорових органів. Для цього частіше використовується метод безконтактної тонометрії, коли в очі спрямовується струмінь повітря, що впливає на рогівку та склеру. У нормі внутрішньоочний тиск у чоловіків та жінок відповідає показникам 9-23 мм. рт. ст. Допустимі коливання цього параметра, залежно від перерахованих вище факторів.
Внутрішньоочний тиск вимірюється для оцінки загального стану зорового апарату. При відхиленні від норми людина може відчувати тяжкість в очах, біль голови. Якщо нічого не робити в подібних ситуаціях, підвищені показники загрожують розвитком глаукоми, пошкодженням зорового нерва і повною втратою зору.
У Медичному центрі OCHI clinic офтальмологи практикують контактний та безконтактний способи вимірювання внутрішньоочного тиску. Перший здійснюється за допомогою новітньої версії ребаунд-тонометра IСare. Проводиться без анестезії та відрізняється супер точними даними. Другий є найпростішим скринінговим методом і найчастіше використовується для огляду дітей.
Внутрішньоочний тиск людини визначає безліч факторів. Відхилення від норми фіксуються у пацієнтів із серйозними очними травмами, відшаруванням сітківки, цукровим діабетом, хронічними захворюваннями, пухлинами, гіпотиреозом та хімічними отруєннями. Також на показник може вплинути прийом деяких стероїдних медикаментів. Усі ці деталі важливо озвучити офтальмолога.
Величина, що визначає заломлюючу здатність лінз, називається оптичною силою. Обчислюється в діоптріях, з фокусної відстані лінзи. Щоб отримати даний параметр оптометрист за допомогою різних лінз визначає найчіткіше зображення. Якщо гострота зору на очах різна, знадобляться лінзи з різною оптичною силою.
Самостійно вибрати потрібні контактні лінзи навряд чи вдасться. Адже для того, щоб знайти оптимальний варіант, потрібно виходити з:
Після обстеження та діагностики офтальмолог надасть необхідні рекомендації.
Всі контактні лінзи діляться на жорсткі та м’які. Їх відмінності полягають у особливостях сировини основи, а й у функціональності. Жорсткий тип призначають у випадках, коли м’який неефективний, а саме – при кератиті, кератоконусі. Особливою популярністю користуються сьогодні саме МКТ. Між собою вони відрізняються за типом матеріалу, режимом носіння, терміном заміни та призначенням.
Сучасний ринок пропонує безліч варіантів контактних лінз. Щоб з усього розмаїття вибрати потрібні, слід звернути увагу на:
Йдеться про один із найбільш затребуваних напрямків сучасної офтальмології. Терапевтичні заходи безболісні, легко переносяться і дають добрий результат. Суть процедур ґрунтується на дії на органи зору медичними апаратами з широким спектром принципів дії. Попередньо лікар, виходячи з обстежень, визначає оптимальний варіант методик.
Апаратні процедури здійснюються за допомогою лазера, електростимуляції, комп’ютерних програм та світло-магнітостимуляції. Кожна відрізняється особливостями на роботу органів зору. Що саме підійде, кількість сеансів, а також їхня тривалість визначає офтальмолог.
Оскільки апаратне лікування очей ґрунтується на стимуляції нервової системи, такі процедури категорично протипоказані людям з епілепсією та психосоматичними розладами в анамнезі. Вони можуть розвинутися загострення неврологічних процесів, що принесе здоров’ю більше шкоди, ніж користі.
Популярність апаратної методики обґрунтована її ефективністю при низці очних захворювань. Процедури актуальні при косоокості, далекозорості, синдромі «ледачого ока», астигматизмі. А також комплекс занять на спеціальних тренажерах є чудовою профілактикою короткозорості. Проводити його слід до 15-річного віку, коли органи зору ще на етапі формування.
Київ: 
