Інтравітреальні ін’єкції – це введення лікарського препарату у порожнину склоподібного тіла ока. Такий метод дозволяє отримати максимальну концентрацію діючої речовини у зоні патологічного процесу.
Ця процедура має бути виконана офтальмохірургом в умовах операційної за дотримання всіх правил стерильності. Для знеболювання використовується місцева краплинна анестезія. Після проведення ін’єкції протягом 14 днів проводиться закапування антибактеріальних та протизапальних крапель.
Показання для проведення інтравітреальних ін’єкцій.
Волога форма макулодистрофії
Макула є центральною ділянкою сітківки, в якій сконцентровані фоторецепторні клітини, що дозволяють нам отримувати чіткий, ясний зір. Макула оточена тонким шаром кровоносних судин. При порушенні проникності стінки судин макулярної області наростає набряк та формуються мембрани центральної області з проростанням новостворених патологічних судин. При змінах у цій зоні зникає центральна частина зображення та відзначається наявність темної чи розпливчастої плями.
Основна причина розвитку макулодистрофії – вікові зміни макулярної області, генетична схильність, порушення обміну речовин. Ще одна причина полягає в ексудативній дегенерації макули.
Також у деяких випадках причиною дегенерації макули можуть бути травми (частіше зустрічаються в осіб молодого віку).
ДДіабетична ретинопатія
Цукровий діабет-захворювання, що вражає мікроциркуляторне русло всього організму. При діабетичній ретинопатії ушкоджуються кровоносні судини сітківки і макулярної області, а також розвиваються мікроангіопатії, розростаються нові, патологічні судини, яких у нормі не повинно бути. Провокуючим фактором розвитку є високий рівень глюкози крові, який впливає на підвищену проникність судин, розвиток мікрокрововилий, гіпоксії. За будь-якої форми ретинопатії можливий розвиток діабетичного макулярного набряку, який є основною причиною втрати зору при діабеті.
Набряк макули
Причиною цього стану є пошкодження судин сітківки та підвищення проникності судинної стінки, найчастіше внаслідок гіперглікемії. За рахунок набряку відбувається здавлення та пошкодження клітин нейроепітелію сітківки. У більшості випадків страждає центральний зір, при цьому периферичний тривалий час може залишатися в нормі.
Фактори, які провокують розвиток даного захворювання:
- діабетична ретинопатія;
- увеїт;
- різновид ретиніту;
- онкологія ока.
Увеїт.
Це запалення увеального тракту ока, до складу якого входить райдужка, циліарне тіло та власне судинна оболонка. Причиною захворювання можуть бути травматичні або інфекційні ураження організму або аутоімунні захворювання. Основні симптоми включають зниження центрального зору, сильний біль у ділянці очей, виражене почервоніння та світлобоязнь.
Тромбоз центральної вени сітківки.
Провокуючим фактором служить закупорка вени тромбом. Як правило, відбувається безболісно, супроводжується миттєвою втратою зору в ураженому оці. Факторами ризику є артеріальна гіпертензія, літній вік, глаукома, цукровий діабет та підвищена в’язкість крові.
Хоріоїдальна неоваскуляризація.
Це процес формування патологічних судин у структурі ока званої хоріоїдеєю. Тому патологічні судини проростають через бар’єр між хоріоїдеєю і сітківкою. Основним фактором ризику є літній вік, внаслідок чого розвивається макулярна дистрофія та формується патологічна неоваскуляризація.
В яких випадках проводяться інтравітреальні ін’єкції?
В організмі кожної людини є фактор зростання ендотелію судин – білок VEGF. В умовах нормального функціонування організму цей білок сприяє формуванню нових судин, чим підтримується нормальний ріст тканин і органів. Проте патологічне утворення даного фактору росту провокує зростання нових, аномальних судин у оці, унаслідок чого збільшується проникність стінок і формується набряк, і натомість можуть утворюватися мембрани і часто спостерігається значне погіршення центрального зору.
Для зменшення та попередження зростання патологічних судин використовуються anti-VEGF препарати. Механізм їх дії полягає у зв’язуванні з фактором зростання судин (VEGF), та пригніченні його вироблення
Серед цих препаратів є досить велика різноманітність, тому варто виділити основні, які найчастіше використовуються сьогодні в Україні.
Інтравітреальне введення препаратів
Айлія. Даний препарат має найбільш широку anti-VEGF активність, оскільки здатний впливати на VEGF-A, VEGF-B і PIGF. Діюча речовина препарату називається афліберцепт, що діє за принципом рецептора-пастки для VEGF-A і PIGF, внаслідок чого уповільнюється зв’язування та активація родинних рецепторів VEGF.
Луцентис. Основна діюча речовина препарату – ранібізумаб, розроблена для запобігання процесу неоваскуляризації при віковій макулодистрофії. Діюча речовина препарату зв’язується та пригнічує дію всіх людських ізоформ VEGF фактора.
Візк’ю. Відмінністю даного препарату є здатність інактивувати різні ізоформи VEGF-A фактора, що перешкоджає його зв’язуванню з VEGF-1 і VEGF-2 рецепторами. Діюча речовина даного препарату називається бролуцизумаб – моноклональне антитіло, яке пригнічує проліферацію ендотеліальних клітин, внаслідок чого зменшується патологічна неоваскуляризація та знижується проникність судин.
Озурдекс. Внутрішньоочний біодеградований імплантат дексаметазону, який вводиться всередину склоподібного тіла.
Сильнодіючий глюкокортикостероїд, що забезпечує тривалий багатокомпонентний вплив з вивільненням діючої речовини від 3-х до 6 місяців. Особливо показаний при увеїтах, тромбозах ЦВС, деяких інших захворюваннях сітківки.
