Внутрішньоочний тиск: симптоми, ознаки і норма.

ВНУТРІШНЬООЧНИЙ ТИСК: СИМПТОМИ, ОЗНАКИ І НОРМА.

Одним із найважливіших діагностичних параметрів в офтальмології є внутрішньоочний тиск. Очний тиск відіграє основну роль у виявленні цілої групи захворювань, які можуть спричинити повну втрату зору. Особливо інформативною є діагностика глаукоми. Тож раннє виявлення змін цього показника може запобігти виникненню атрофії зорового нерва і, як наслідок, втрати зорової функції. У цій статті розглянемо симптоми очного тиску та з’ясуємо норму внутрішньоочного тиску.

Що таке внутрішньоочний тиск?

Внутрішньоочний тиск (ВОТ, офтальмотонус) – це тиск рідини всередині ока на його стінки. На цей показник головним чином впливають процеси секреції та відтоку внутрішньоочної рідини. Коли ці процеси збалансовані – очний тиск в нормі. Це є важливим для підтримки правильної функції зорової системи.

Очний тиск: норма

Показник очного тиску залежить від ряду факторів: індивідуальна особливість, час доби, спосіб вимірювання. Очний тиск у нормі вранці може мати найвищі показники ВОТ, які знижуватимуться протягом доби.

Способи вимірювання очного тиску можна поділити на дві групи: безконтактні і контактні.

Пальпаторний метод вважається найстарішим і зараз майже не використовується. Якщо при пальпації очне яблуко тверде – тиск вважається підвищеним, а якщо м’яке і пружне – тиск в нормі.

При тонометричних методах діагностики пацієнту виконується місцева анестезія (наприклад, проксиметакаїном, що наноситься на поверхню ока у вигляді очних крапель), а для візуалізації результатів дослідження застосовують спеціальний помаранчевий барвник – флюоресцеїн. Для оцінки результатів лікарі використовують спеціальні таблиці ВОТ. Таблиці очного тиску містять показники норми для чоловіків і жінок залежно від віку. Тонометрія за Гольдманом (норма) вважається одним із найточніших методів вимірювання очного тиску.

За безконтактного методу діагностики для визначення внутрішньоочного тиску використовується швидкий імпульс повітря для апланації рогівки. Апланація рогівки визначається за допомогою електрооптичної системи. Очний тиск оцінюється силою повітряного потоку для апланації. Сам прилад не контактує з рогівкою, тому не потребує використання знеболення та барвника, а сам тиск вимірюється за кілька секунд. Це найбільш швидкий і простий спосіб вимірювання ВОТ.

Найбільш сучасним та точним методом вимірювання внутрішньоочного тиску є тонометр Icare, заснований на індукційному методі відскоку. Процедура швидка, проста у використанні, не потребує анестезії. Також є апарати Icare Home для домашнього добового моніторингу очного тиску.

Внутрішньоочний тиск у кожної людини має відносно постійні значення. Ось норма:

• При безконтактній тонометрії нормою вважається межа 9-20 мм.рт.ст.
• Середні показники коливаються в межах 15-16 мм.рт.ст.

Під час вимірювання ВОТ тонометром Маклакова показником норми внутрішньоочного тиску вважається в межах від 17 до 26 мм.рт.ст.

Очний тиск: симптоми

За невеликих коливань значення очного тиску пацієнт не висловлює значних скарг і не спостерігаємо прямих симптомів. Гострі прояви симптомів внутрішньоочного тиску починаються при досягненні показника ВОТ в 40-50 мм.рт.ст.

Симптоматика напряму залежить від захворювання, що спричинило зміни офтальмотонусу та його стадії. Приміром, серед основних скарг, які можуть свідчити про початок розвитку глаукоми, можемо виділити такі ознаки очного тиску:

1. Зміна якості зору: можуть виникати такі проблеми , як погіршення чіткості зору, відчуття туману перед очима або зменшення зіниць.
2. Біль та дискомфорт: може виникати біль або дискомфорт в очах, іноді супроводжуючись головним болем.
3. Виникнення симптомів підвищеного очного тиску може призвести до підвищеної чутливості до світла.
4. Поява кольорових кілець: в деяких випадках пацієнти помічають появу ореолів чи кольорових кіл навколо джерела світла.
5. Порушення поля зору: глаукома може призводити до втрати периферійного зору або створювати сліпі плями в полі зору.
6. Зниження сутінкового зору.

Важливо пам’ятати, що симптоми внутрішньоочного тиску можуть варіюватися залежно від типу і стадії глаукоми. Якщо у вас є підозра на підвищений очний тиск, рекомендуємо звернутися до офтальмолога для професійної консультації та діагностики.

Підвищений очний тиск

Симптоми підвищеного очного тиску свідчать про порушення гідродинамічного балансу всередині ока. Через порушення відтоку внутрішньоочної рідини спостерігається стиснення судин і зорового нерву, що може спричинити подальшу його атрофію.

У пацієнтів з підозрою на підвищений ВОТ можуть спостерігатись такі симптоми:

• головний біль з іррадіацією в очі
• відчуття ‘розпирання’ в очах
• біль в області скронь
• швидка стомлюваність очей при роботі з підвищеною зоровою напругою
• наявність туману перед очима
• проблеми при різкій зміні освітлення
• нечіткий зір після пробудження, що нормалізується через пений час
• біль в очах при погляді вгору

Умовно офтальмотонус можна поділити на три різновиди: постійний, періодичний (лабільний), епізодичний (транзиторний).

При постійному офтальмотонусі ми спостергігаємо стабільне збільшення показників ВОТ, в той час як при транзиторному – лише тимчасові одноразові періоди підвищення.

Лабільний офтальмотонус характеризується регулярним періодичним підвищенням очного тиску, який завжди повертається до норми.

Серед основних причин офтальмотонусу можемо виділити наступні:

1. Офтальмогіпертензія.
2. Хвороби очей, які блокують відтік внутрsшньоочної рідини (деякі форми глаукоми, катаракта, пухлини, псевдоексфоліативний синдром).
3. Травми очей.
4. Цукровий діабет ІІ типу.
5. Артеріальна гіпертензія ІІІ ступеню.
6. Ендокринологічні захворювання: , синдром Іценка-Кушинга, гіпотиреоз, Базедова хвороба.
7. Хімічні отруєння.

Вчасний контроль ВОТ при наявності відповідної симптоматики та скарг у пацієнта може вчасно запобігти початку необоротних наслідків та повної втрати зору.

Знижений очний тиск

Також показник очного тиску може бути знижений. Зниження внутрішньоочного тиску відносно норми потенційно небезпечне і потребує негайної корекції. Як правило, такі зміни спостерігаються за порушеної цілісності ока або зниженої продукції внутрішньоочної рідини.

Гіпотонія ока може розвиватись поступово (атрофія структур ока лишається непоміченою, але відбувається постійне повільне погіршення зору) або гостро (як правило, внаслідок травми ока і надмірного відтоку внутрішньоочної рідини).

Основні причини зниженого очного тиску:

• проникаючі поранення очного яблука
• зниження внутрішньочерепного тиску
• колапс
• діабетична кома
• вікові зміни ціліарного тіла
• травми і контузії, що призводять до відшарування сітківки
• загальне зневоднення організму

Варто пам’ятати, що своєчасна консультація офтальмолога і проведена діагностика
можуть зберегти здоровий зір і зупинити прогресування патології.