Дальтонізм — як бачать дальтоніки, і які кольори не розрізняють

Дальтонізм, або кольорова сліпота — поширене офтальмологічне захворювання. Якщо у здорової людини очі здатні розрізняти близько 10 мільйонів відтінків кольорів, то у дальтоніків це число часто не перевищує і тисячі. Це у свою чергу погіршує якість життя такої людини, докорінно змінюючи її сприйняття світу. Які кольори найчастіше не розрізняють дальтоніки, чому так відбувається і як своєчасно розпізнати недугу — про це фахівці Медичного центру OCHI clinic розповідають далі в статті.

Що таке дальтонізм і хто такий Дальтон?

Зоровий розлад, у якому людина відчуває труднощі чи нездатнысть розрізняти певні кольори, називається дальтонізмом. Цей стан обумовлений порушеннями роботи конусів — спеціальних фоточутливих клітин, розташованих на сітківці ока.

Відповідальні за сприйняття кольору фоторецептори працюють на основі трьох типів — чутливих до довгих (червоних), середніх (зелених) та коротких (синіх) хвиль світла. У людей з дальтонізмом один або кілька типів конусів функціонують неправильно або взагалі відсутні, що призводить до порушення сприйняття кольору, дальтонізму. Причина може бути у дефектах згаданих конусів або пов’язаних із ними нейронних ланцюжків.

Термін “дальтонізм” походить від прізвища англійського хіміка та фізика Джона Долтона (John Dalton), який страждав на недугу. Він вперше описав у науковій літературі особливості кольорової сліпоти: особистий досвід та спостереження про те, як бачать світ дальтоніки. Його відкриття зробили значний внесок у розуміння суті цього захворювання.

У сучасному світі дальтонізм залишається важливою проблемою для медицини та психології, оскільки суттєво впливає на якість життя людей.

Типи дальтонізму

Скільки кольорів бачать дальтоніки, залежить від виду та ступеня прояву патології:

• Дихромазія — повна колірна сліпота, що розвивається за типом протанопії, дейтеранопії або тританопії. У таких пацієнтів відсутній один із основних різновидів конусів, тому вони можуть розрізняти не більше тисячі колірних відтінків. Люди з протанопією замість червоного бачать зелений чи сірий колір. При дейтеранопії виникають труднощі у визначенні зеленого, а при тританозії — синього кольору.
• Аномальна трихромазія – часткова колірна сліпота. Характеризується наявністю всіх трьох типів конусів, але з них функціонує неправильно. У результаті людина бачить деякі кольори в менш насичених або відмінних від звичайного відтінку.
• Монохромазія — абсолютна сліпота кольору, трапляється вкрай рідко. Якщо хочете зрозуміти, як бачать дальтоніки такого типу, перегляньте чорно-біле кіно. У цих людей немає конусів на сітківці ока. Часто захворювання протікає у супроводі інших серйозних порушень зору.

Кожен із перелічених типів дальтонізму має різні прояви. Їхнє визначення має значення для розробки стратегії підтримки та адаптації хворих у повсякденному житті.

Причини дальтонізму

Розібравшись, що таке дальтонізм і який колір не розрізняють люди, які страждають на нього, проаналізуємо основні причини хвороби. Від них залежить форма її протікання.

Вроджений дальтонізм

Однією з основних причин колірної сліпоти є генетична схильність. Вона пов’язана з мутаціями генів, що впливають на конуси сітківки, на X-хромосомі. Деякі дефекти можуть впливати на розвиток або функціонування нейронів та зв’язків між конусами сітківки, мозком. Це призводить до порушення передачі інформації або до помилок в інтерпретації колірних сигналів.

Набутий дальтонізм

Дальтонізм також може бути набутим внаслідок захворювань, травми чи впливу токсичних речовин на зорову систему. Наприклад, деякі віруси та бактерії руйнують тканинні волокна ока, викликаючи тимчасові чи постійні порушення колірного сприйняття. Вікові зміни у структурі органів зору, зокрема помутніння кришталика, а також нейродегенеративні захворювання та медикаментозне отруєння може спричинити колірну сліпоту.

Ознаки дальтонізму

Виявити проблему та зрозуміти, в яких кольорах бачать дальтоніки, допоможуть такі ознаки:

• труднощі з визначенням кольору, особливого червоного, зеленого, синього та їх відтінків;
• плутанина в палітрі кольору, часті помилки, наприклад кольорових міток, сигналів світлофора;
• чутливість очей до яскравого світла;
• відмінний нічний зір та нюх.

Люди з дальтонізмом часто відчувають нерозуміння під час обговорення кольорів, особливо якщо вони не усвідомлюють свого розладу зору. Ознаки хвороби індивідуальні кожному за людини і залежить від форми і рівня її розвитку.

Діагностика дальтонізму

Підтвердити наявність патології та визначити її тип допоможуть офтальмологи Медичного центру OCHI clinic. За допомогою спеціальних методик можна дізнатися, які кольори не розрізняють дальтоніки, щоби розробити подальшу стратегію їх підтримки.

Спочатку лікар проведе анамнез пацієнта, включаючи збирання відомостей про його генетичну схильність. Фізичне обстеження очей допоможе унеможливити інші причини порушення зору.

Для діагностики захворювання часто використовуються такі тести:

• Ішихара — це набір картинок/таблиць з кольоровими точками, на яких намальовані цифри/патерни. Для людей з нормальним сприйняттям кольору зображення яскраве і чітке, а для дальтоніків — утруднене через обмежену здатність бачити кольори. Метод дозволяє визначати різні типи дальтонізму.
• Фарнсворта (Таблиці Д15 і D100) – це набір таблиць з різними відтінками, які потрібно впорядкувати або класифікувати за кольорами. Дальтонікам важко виконати це завдання.
• Нагеля – використовується для визначення типу дихромазії. Метод заснований на принципі сприйняття кольору та порівняння різних відтінків.

Дальтонізм у дітей

Генетична форма дальтонізму проявляється з раннього дитинства. Батьки та педіатри не здогадуються про проблему доти, доки дитина не почне говорити про квіти або не зіткнеться із завданнями, що вимагають їхнього розрізнення.

Такі діти часто відрізняються поведінковими ознаками (відмовляються малювати або не використовують кольорові крейди, віддають перевагу певним кольорам, відчувають труднощі в іграх, що вимагають розрізнення кольорів). Школярі стикаються з труднощами засвоєння шкільного матеріалу через неможливість розпізнати та інтерпретувати колірну інформацію.

Батьків має насторожити неправильне визначення кольору. Важливо показати дитину офтальмологу. Якщо діагноз підтвердиться, малюку потрібно пояснити, за допомогою чого людина розрізняє кольори, як правильно реагувати на слово «дальтонік».

Важливо надати йому підтримку та допомогу, забезпечивши доступ до спеціалізованих освітніх матеріалів, інструментів, які допоможуть подолати труднощі. Також подбати про психологічну підтримку. Дізнавшись, як називається людина, яка не розрізняє кольори, і про особливості свого зору, дитина навчиться сприймати себе, якою вона є.

Батькам слід розуміти, що дитячий дальтонізм не є перешкодою для повноцінного життя. З правильною підтримкою та адаптацією син чи дочка може успішно вчитися та розвиватися.

Лікування дальтонізму

Колірна сліпота немає прямого ефективного лікування, що дозволяє повністю відновити нормальне колірне сприйняття. Проте є компенсаційні методи, які допоможуть дальтонікам адаптуватися.

Ось найпоширеніші з них:

• оптична корекція зору — здійснюється спеціальними окулярами та контактними лінзами з кольоровими фільтрами, які роблять кольори більш контрастними; допомагають визначати деякі відтінки, але не здатні повністю відновити колірний зір;
• навчання та адаптація — розвиток компенсаторних стратегій допомагає дальтонікам успішно орієнтуватися за іншими характеристиками об’єктів (яскравість, насиченість, порядок);
• використання спеціалізованих технологій — існують додатки для мобільних пристроїв, що допомагають дальтонікам у розпізнаванні відтінків кольорів, деякі з них забезпечують альтернативні способи візуалізації інформації;
• психологічна допомога особливо корисна у випадках, коли розлад зору викликає почуття ізоляції або незручності.

Як живуть дальтоніки?

Незважаючи на особливості колірного сприйняття, дальтоніки найчастіше успішно адаптуються та ведуть повноцінне життя. Завдяки сучасним технологіям вони можуть успішно навчатися та працювати в різних сферах, вибирати професії та освітні програми, які краще відповідають їхнім здібностям та уподобанням.

Спеціалізовані мобільні програми допомагають їм розпізнавати кольори або надають альтернативні способи візуалізації інформації. Використання різних маркувань полегшує їхню орієнтацію в побуті. Спілкування з іншими людьми з аналогічним розладом або участь у підтримуючих групах допомагає їм подолати емоційні аспекти дальтонізму.

Цікаві факти про дальтонізм

Колірна сліпота є дивовижним явищем. Ось кілька цікавих фактів про неї:

• Дальтонізм найчастіше зустрічається у чоловіків, а передається переважно по жіночій лінії.
• Деякі дальтоніки можуть розрізняти бачити світ виключно у відтінках сірого, синього та зеленого.
• Дальтоніки часто можуть розрізняти яскравість та насиченість кольору, але не завжди його відтінок.
• Дальтоніки були серед знаменитих художників, наприклад, Рєпін, Врубель.

Дальтонізм не перешкоджає людям вести повноцінне життя. Розуміння його суті дозволяє суспільству краще взаємодіяти з людьми, які страждають на цю недугу, і підтримувати їх. За будь-яких підозр на колірну сліпоту або інших офтальмологічних захворювань ви можете звернутися до Медичного центру OCHI clinic, де вам проведуть комплексну діагностику та підберуть індивідуальний план лікування.

Поширені запитання

Як бачить людина з дальтонізмом?

Людина із дальтонізмом бачить кольори по-різному залежно від типу захворювання. Найпоширеніший — дефіцит червоного та зеленого (протанопія та дейтеранопія). Їхні відтінки дальтонікам здаються жовтувато-коричневими або сірими. Інші типи можуть впливати на сприйняття синіх і жовтих кольорів. Деякі дальтоніки взагалі не розрізняють кольори (ахроматопсія) і бачать світ у відтінках сірого, хоча це не впливає на гостроту зору.

Який колір не бачать дальтоніки?

Дальтоніки можуть не бачити певні кольори залежно від типу дальтонізму. Найпоширеніший із них, коли людина має труднощі з розрізненням червоного та зеленого кольорів. Для тих, хто страждає на протанопію, червоні відтінки виглядають приглушеними або коричнево-сірими. А при дейтеранопії проблеми виникають із зеленим кольором, який видається схожим до червоного. Інший тип дальтонізму — тританопія, при якому людина не розрізняє сині та жовті кольори. Загалом дальтоніки можуть бачити більшість кольорів, але їхні відтінки виглядають по-іншому.

Хто частіше хворіє на дальтонізм?

Чоловіки частіше хворіють на дальтонізм, ніж жінки. Це пов’язано із розташуванням гену, що відповідає за сприйняття кольорів, на X-хромосомі. Оскільки у чоловіків лише одна X-хромосома, то мутація в цьому гені викликає дальтонізм. У жінок же дві X-хромосоми, тому для розвитку дальтонізму мутація повинна бути присутня на обох хромосомах, що трапляється значно рідше. Близько 8% чоловіків страждають на дальтонізм, тоді як серед жінок цей показник значно менший — лише близько 0,5%.

Як розпізнати дальтонізм?

Розпізнати дальтонізм можна за допомогою спеціальних тестів, зокрема, Ішихара. Він використовує зображення з різнокольоровими точками, що формують цифри або символи. Дальтонік не зможе побачити ці цифри або побачить їх неправильно. Ще один спосіб діагностики — тест Фарнсворта, що передбачає впорядкування кольорових відтінків у правильній послідовності. Якщо у людини виникають труднощі з розрізненням кольорів під час виконання цих тестів, це може свідчити про наявність захворювання.