Птеригіум ока – причини, симптоми, діагностика і способи лікування

Птеригіум ока – причини, симптоми, діагностика і способи лікування

Птеригіум — це трикутний наріст фіброваскулярної кон’юнктивальної тканини, який зазвичай починається від носової кон’юнктиви та тягнеться до центру рогівки. Свою назву птеригіум отримав від грецького слова πτερυζ («маленьке крило»), що стосується його характерної крилоподібної форми. 

Симптоми і стадії птеригіума ока

Пацієнти найчастіше звертаються по допомогу через наявність косметичного дефекту ока. Також симптоми птеригіуму включають почервоніння, подразнення, сухість, сльозотечу та зниження зору. Зниження гостроти зору зазвичай є наслідком залучення зорової осі, індукованого астигматизму та/або порушення слізної плівки.

Стадії птеригіума

Птерігіум має стадії, що встановлюються перед хірургічним втручанням.

Стадія 1: при цьому ураження з’являється у назальній частині лімба (ближче до носа). Спостерігається мінімальна папілярна реакція, кон’юнктива та рогівка плоскі.

Стадія 2: ураження з’являється лише на лімбі. Васкуляризація нормальна, але спостерігається мінімальне підвищення кон’юнктиви та рогівки.

Стадія 3: птеригіум покриває область між лімбом і краєм зіниці. Спостерігається помірна васкуляризація з застійними явищами, ураження до 1 мм.

Стадія 4: у цьому випадку ураження знаходиться поблизу зіничного краю. Розширюється більше ніж на 1 мм. Це важка форма птеригіума з закупоркою і розширенням судин. Він має насичений колір і може перекривати зорову вісь. Птеригіум може поширюватися по рогівці та деформувати її, викликаючи астигматизм та змінюючи рефракційну здатність ока. Він може навіть призвести до обмеження руху очей.

Фактори ризику розвитку птеригіуму

Достеменно невідомо, що є причиною виникнення птеригіуму. Хоча його класифікують як дегенеративне захворювання рогівки, птеригіум можна вважати скоріше проліферативним станом, який має кілька можливих провокуючих факторів. Серед них можна виділити кілька основних:

• Хронічне подразнення чинниками навколишнього середовища, що включає ультрафіолетові промені, спекотну та суху погоду, вітер, запиленість повітря;
• Імунні механізми;
• Генетична схильність;
• Чоловіча стать;
• Інфекція вірусу папіломи людини (ВПЛ) та вірусом простого герпесу;
• Наявність факторів, пов’язаних з аномальним ростом судин;
• Аномальна експресія гена пухлинного супресора p53 у кон’юнктиві.

Як встановлюють діагноз птеригіум?

Діагноз птеригіуму ставиться під час огляду за класичним клінічним виглядом клиноподібного новоутворення, що поширюється на рогівку. 

Птеригіум зазвичай м’який, варіюється від майже плоского, білого та аморфного до випуклого, рожево-червоного та фіброваскулярного. Частіше він має двосторонній характер, ніж односторонній.

Офтальмолог зазвичай проводить огляд за допомогою щілинної лампи. Перевіряється гострота зору і рефракція, щоб визначити наявність і тип будь-якої аномалії зору. Визначається ступінь інвазії рогівки та наявність загрози для зорової осі. Відзначається наявність ознак запалення.

Оскільки птеригіум не завжди проявляється у своїй класичній формі, то необхідним є проведення диференційної діагностики. Диференціюють його з такими захворюваннями та станами: 

• фліктенула рогівки;
• лімбальний дермоїд; 
• лімбальний плоскоклітинний рак або плоскоклітинна неоплазія поверхні ока ;
• папілома.

Як лікують птеригіум?

Медикаментозне лікування птеригіуму

Пацієнти, у котрих птеригіум не впливає на зір або рух очей, можуть лікуватися симптоматично за допомогою місцевих зволожувальних засобів. Консервативна терапія спрямована в  першу чергу на полегшення симптомів, зупинку прогресування або регресію птеригіума. 

Препарати штучної сльози найбільш часто використовуються для лікування птеригіуму. Їх можна застосовувати по 1-2 краплі три-чотири рази на день. 

Препарати без консервантів рекомендують пацієнтам, які мають симптоми подразнення консервантами або яким необхідно використовувати ліки більше чотирьох разів на день. 

Лікування місцевими  нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) і глюкокортикоїдами також може бути ефективним для полегшення симптомів захворювання, однак воно проводиться виключно під контролем лікаря-офтальмолога. 

Місцеві НПЗП можуть викликати  посилену сльозотечу відчуття печіння. Місцеві глюкокортикоїди можуть підвищувати внутрішньоочний тиск  та спричинити глаукому і катаракту при тривалому застосуванні. Слід уникати цих засобів, якщо у пацієнта немає відповідних показів до їхнього застосування.

Подальше спостереження за хворим залежить від ступеня запалення птеригіума, росту та близькості до зорової осі. Якщо немає порушень зору, обмеження руху очей, поширення його на зіницю, то доцільним є моніторинг кожні 6-12 місяців.

Хірургічне лікування птеригіуму

Хірургічне видалення птеригіуму виконується під місцевою анестезією.

 Око знеболюють краплями та за допомогою ін’єкцій, повіки утримаються відкритими за допомогою повікорозширювача. 

Птеригіум видаляють за допомогою однієї з різноманітних хірургічних методик.

Після цього дефект закривають, використовуючи одну з можливих технік: аутотрансплантація кон’юнктиви, трансплантація амніотичної оболонки, аутотрансплантація лімбальної кон’юнктиви (LCAT), пошарова або наскрізна кератопластика та ін.

Кожна з наведених вище методик має свої переваги та недоліки, а також різну вірогідність розвитку рецидиву. Вибір виду оперативного втручання є індивідуальним для кожного пацієнта та потребує консультації з лікарем.

Показаннями до хірургічного лікування птеригіуму є:

• Індукований астигматизм, який спричиняє порушення зору;
• Залучення зорової осі;
• Задокументований ріст, який загрожує впливом на зорову вісь через астигматизм або помутніння;
• Обмеження руху очей;
• Значний косметичний дефект або нестерпне подразнення.

Рецидивуючий птеригіум, який може виникнути після операції та спричиняє більше симптомів, ніж первинний птеригіум. Це фактори, які слід брати до уваги, коли передбачається хірургічне втручання у зв’язку з малим розміром птеригіуму, подразненням або лише з косметичних причин.

Під час та після операції застосовуються різноманітні методи лікування, що допомагають запобігти рецидиву птеригіуму. Наприклад, ефективним є застосування Мітоміцину С, що пригнічує ріст сполучної тканини на рівні кон’юнктиви. Його або поміщають на ложе склери після видалення птеригіума, або вводять у вигляді очних крапель після операції.

Скільки часу триває період відновлення після видалення птеригіуму?

Після процедури на око тимчасово накладається спеціальна наліпка, котру слід носити протягом першого дня. У період одужання пацієнти можуть відчувати легке подразнення, затуманення зору та почервоніння навколо очей. У разі наявності болю слід проконсультуватись з лікарем щодо знеболювальних засобів. 

У жодному разі не можна терти очі, торкатись їх брудними руками. Окрім цього слід уникати контактних видів спорту та утримуватись від миття голови протягом першого тижня після операції. В подальшому рекомендоване використання сонцезахисних окулярів, а також використання індивідуальних засобів захисту очей при роботі в запиленому приміщенні. 

Вже протягом перших кількох днів пацієнти можуть повернутися до звичної діяльності. Повне відновлення може тривати від кількох тижнів до місяця. Пацієнтам також рекомендовано використовувати антибіотики та стероїдні краплі протягом перших 1-2 місяців, щоб запобігти інфекції, зменшити запалення та знизити ризик виникнення ускладнень. 

Пацієнти повинні бути проінформовані про ризик рецидиву. Саме тому корисною є фотодокументація після оперативного втручання, з метою подальшого контролю повторної появи та росту птеригіуму.

Отже, підсумовуючи все вище зазначене, можна зробити висновок, що птеригіум, хоч і вважається доброякісним новоутворенням, може спричиняти дискомфорт та навіть погіршення зору. Саме тому у разі появи будь-яких симптомів захворювання, краще проконсультуватись з лікарем. Діагностика цього стану є безболісною та швидкою.

Слід пам’ятати, що вплив ультрафіолетового світла є важливим фактором ризику розвитку птеригіуму, тому використання сонцезахисних окулярів і головних уборів може допомогти цьому запобігти. 

Пацієнти з невеликим птеригіумом можуть отримувати симптоматичне лікування зволожувальними засобами. Лікування пацієнтів із більшими ураженнями, які порушують гостроту зору або рух очей, передбачає хірургічне видалення птеригіуму. 

Слід уникати хірургічного втручання лише з косметичних причин, оскільки він може рецидивувати. Разом з цим операція з подальшою аутотрансплантацією кон’юнктиви значно знижує ризик рецидиву.

У післяопераційному періоді варто строго дотримуватись рекомендацій офтальмолога для швидкого одужання, попередження ускладнень та рецидиву захворювання.